Адріан ван де Венне
Адріан ван де Венне (нід. Adriaen van de Venne, 1589, Делфт—12 листопада 1662, Гаага) — нідерландський художник. Робив портрети, жанрові та історичні композиції, працював графіком. Уславився власними гризайлями на різноманітні сюжети, здебільшого жартівливого, кумедного чи філософського спрямування.
Ван де Венне народився 1589 року в Делфті в родині поважних батьків, які втекли з південних провінцій через війну та релігійний гніт[16]. Згідно написаної Арнольдом Хоубракеном біографії, ван де Венне навчався у латинській школі в Лейдені та мріяв стати художником. Живопису в основному вчився самостійно, але також отримував уроки від майстра ювелірної справи і художника Симона де Валка (нід. Simon de Valck). У Гаазі[17] його другий учитель Ієронімус ван Дист (нід. Hieronymus van Diest), який працював технікою гризайль, навчив його граверному мистецтву[18][19].
1607 року ван де Венне згадували в Антверпені, а в 1614–1625 роках він жив у Мідделбурзі[17], де надихався пейзажами Яна Брейгеля Старшого та сатиричними повчальними віньєтками Пітера Брейгеля Старшого[16]. Там творчість художника досягла свого апогею, а картини того періоду, поліхромні, маньєристичні за духом та написані швидким мазком, близькі до творів Матеуса Молануса (нід. Mattheus Molanus) і Крістоффеля ван ден Берге[en])[17]. Його сатирична картина «Ловля душ» (нід. De zielenvisserij), написана 1614 року, є іронічним зауваженням до конфлікту католицької та протестантської церков під час Нідерландської революції, коли річка Шельда, що зображена на картині та знаходилася в безпосередній близькості від будинку ван де Венне в Мідделбурзі, відділяла південну католицьку Фландрію від північних протестантських Брабанта та Зеландії. Вплив Яна Брейгеля Старшого особливо помітно проявлявся в цій алегорії релігійного фанатизму[20], реалістичні деталі трактовані в ній з тонким гумором[17].
Ван де Венне працював як книжковий ілюстратор, дизайнер друку, політичний пропагандист і поет, співпрацював зі своїм братом Яном, відомим видавцем і арт-дилером. Провідні голландські письменники, як-от Якоб Катс[21], наймали ван де Венне, оскільки його ілюстрації сприяли зростанню популярності нідерландських книг емблем[en], що містять уроки моралі та відповідні ілюстрації, які зазвичай були представлені гравюрами жанрових сцен із селянами, жебраками, злодіями та дурнями. Завдяки цим роботам він прославився за життя і залишався знаменитим після своєї смерті протягом XVIII століття.
1625 року Адріан ван де Венне переїхав до Гааги, де вступив у Гільдію Святого Луки. Там же, можливо, працював в суді. 1640 року став деканом Гільдії. Він продовжував займатися своїми книжковими і естампними проєктами та написав велику частину своїх відомих картин, багато з яких зображали знедолених і калік. 1656 року Адріан став одним зі співзасновників Confrerie Pictura — організації, яка була альтернативною офіційній Гільдії. Адріан Ганнеман[en], ван де Венне та інші місцеві діячі мистецтв створили її, будучи незадоволеними станом справ у Гільдії Святого Луки[22]. Помер ван де Венне 12 листопада 1662 року в Гаазі, не залишивши після себе учнів і послідовників[16].
-
«Зима», Державні музеї Берліна
-
«Танок смерті», грізайль, Ермітаж, Санкт-Петербург
-
«Призначення безхарактерних чоловіків»
-
Адріан ван де Венне. «Алегорія Бідності», бл. 1635 р., Меморіальний художній музей Аллена, Колледж Оберлін, Огайо, США.
-
«Літо», Державні музеї Берліна
- ↑ Art UK — 2003.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Adriaan van de Venne — 2009.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ RKDartists
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11921332X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4da7
- ↑ Belacchende Werelt. 271
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/van-de-venne-adriaen-pietersz-1
- ↑ Prent, 'De geexcuseerde heeren van de Regeeringe', 1672 — 1672.
- ↑ NASSOVIJ PROCIRIS, Gins formidata tyrannis, etc. — 1621.
- ↑ Prinsen van Oranje en graven van Nassau te paard — 1620.
- ↑ 'Veel geschreeuws / en luttel wol' — 1625.
- ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO1492_I
- ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0267_III
- ↑ а б в Venne, Adriaen Pietersz. van de — Biography. Web Gallery of Art. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 10 серпня 2013.
- ↑ а б в г Венне Адриан Питере ван де; Venne, Adriaen Pietersi. van de. Энциклопедия живописи. Библиотекарь.Ру. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 10 серпня 2013.
- ↑ Арнольд Хоубракен. De groote schouburgh der Nederlantsche konstschilders en schilderessen. — первое. — Амстердам : Gedrukt voor den autheur, daar de zelve ook te bekomen zyn, 1718. — Т. 3. — С. 90—91. — 462 с. Оцифрованная версия статьи [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сайте dbnl.org
- ↑ Bie, Cornelis de. Bie Het Gulden Cabinet. — первое. — Jan Meyssens, 1661. — С. 234—236. — 588 с.
- ↑ Royalton-Kisch, 1988, с. 42.
- ↑ Cats, Jacob; Farlie, Robert; Venne, Adriaen Pietersz. van de; Leighton, John; Pigot, Richard. Moral emblems, with aphorisms, adages, and proverbs, of all ages and nations. — Лондон : Longman, 1862. — С. 15. — 270 с.
- ↑ Ван де Венне, Адриан. [1] / Под ред. Marc Van Vaeck. — Koninklijke Vlaamse Academie voor Taal en Letterkunde, 1994. — Т. 1. — ISBN 90-72474-11-2. Архівовано з джерела 29 жовтня 2020
- Книги
- Franken, Daniel. Adriaen van de Venne. — Амстердам : C.M. van Gogh, 1878. — С. 115.
- Laurens, J. Bol. Adriaen Pietersz. van de Venne, Painter and draughtsman. — Дорнспейк : Davaco, 1989. — 153 с. — ISBN 9070288540.
- Royalton-Kisch, Martin. Adriaen van de Venne's Album in the Department of Prints and Drawings in the British Museum. — Лондон : British Museum Publications in association with Meulenhoff/Landshoff, 1988. — 368 с. — ISBN 0714116238.
- A. Plokker. Adriaen Pietersz. van de Venne (1589-1662), de grisailles met spreukbanden. — Левен/Амерсфорт : Uitgeverij Acco, 1984. — Т. 6. — (Leuvense studiën en tekstuitgaven, Nieuwe Reeks)
- Статті
- Buijsen, Edwin. Roodkrijttekeningen naar schilderijen van Adriaen van de Venne en hun mogelijke functie // Oud Holland : журнал. — 2005. — Bd. 118 (4 juni). — P. 31—106.
- Van Vaeck, Marc. Adriaen van de Vennes bedelaarsvoorstellingen in grisaille: geschilderde paradoxale encomia? // De Zeventiende Eeuw : журнал. — 2001. — Bd. 17 (4 juni). — P. 164—173.
- Westermann, Mariët. Fray en Leelijck, Adriaen van de Venne's Invention of the Ironic Grisaille // Kunst voor de markt/Art for the market : журнал. — Зволле : Waanders Uitgevers, 2000. — Afl. 50 (4 juni). — P. 220—257. — ISBN 9040094209.
- Luijten, Hans. Een aapetende leeuw als devies? Adriaen van de Vennes getekende portret van Jacob Cats // Bulletin van het Rijksmuseum : журнал. — 1999. — Bd. 47 (4 juni). — P. 126—143.
- Kluiver, J.H. Adriaan van de Venne's 'Gezicht op de haven van Middelburg', geïdentificeerd als het vertrek van Robert Sidney in 1616 // Oud Holland : журнал. — 1995. — Bd. 109 (4 juni). — P. 121—142.
- Van Suchtelen, Ariane. New Evidence on a Series of Landscape Paintings by Adriaen van de Venne // The J. Paul Getty Museum Journal : журнал. — 1990. — Bd. 18 (4 juni). — P. 99—112.
- Bol, L.J. Een Midelburgse Brueghel-groep // Oud Holland : журнал. — 1958. — Bd. 73 (4 juni). — P. 128—147.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан ван де Венне |
- Адріан ван де Венне
- Адріан ван де Венне[недоступне посилання з лютого 2019] на сайті Нідерландського інституту історії мистецтв
- Роботи Адріана ван де Венне [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.]
|